Хто не мріяв про справжнє кохання?
А ще й таке, що саме знайшлося, саме прийшло й оселилося? Хіба мало з нас, сидячи вдома, на самоті, тихенько молилися про своє, нехай навіть маленьке, але щастя? І що воно, щастя? Щастя – це горнятка на кухні: велике – для тата, менше – для мами, а ще менші – для дітей. Це плетені капці та лапатий сніг за вікном. Коли всі разом, коли всі проблеми розв’язуються, як у щасливому сні.
Хтось скаже: не буває! Але й дійсно, «Хто повірить Елеонорі Чай- ці?» – це казка. Справжнє різдвяне диво, здійснення заповітних мрій і втілення солодких бажань. Мрія.
А ще ця книжка про вчительку – розумну, добру, справжню вчительку, яку люблять діти і яка любить дітей. І такі вчителі справді живуть посеред нас, тільки ми їх, напевно, не помічаємо.
А найголовніше, що ця розповідь – про любов.
Авторка про себе:
«Учителька хімії однієї з київських шкіл. Живу зараз у Луцьку, бо народила дитинку – синочка Леся, і пішла в декретну відпустку. Дітей у мене...
розгорнути
Ваше повідомлення успішно надіслано.
